Жила - була колись одна мачуха, яка жила зі своєю дочкою Голеною і падчеркою Марусею.

Поки Голена била байдики, відпочивала і чепурилася, Маруся доглядала за будинком і тваринами.

Одного зимового дня мачуха покликала Марусю і дала їй дивне завдання:

„Голена хоче понюхати фіалки. Принеси їй квіти. І щоб без фіалок додому не верталася!“

Маруся попрямувала до лугу, де зазвичай навесні цвітуть фіалки.

Але була зима, довкола лежав сніг, і Маруся гадала, що додому таки не повернеться.

Вона втомилась і змерзла, коли раптом побачила велике вогнище.

Вона підійшла до нього, щоб зігрітися.

Навколо вогнища сиділо 12 чоловік, 12 місяців.

На найвищому стільці сидів Січень.

Він запитав Марусю, що вона шукає в лісі.

Коли вона розповіла йому про все, Січень передав свою владу Березню - і на мить прийшла весна.

Фіалки зацвіли, Маруся зірвала їх, подякувала і з квітками побігла додому.

Голена дивувалася, звідки Маруся принесла фіалки, та відразу вигадала нове завдання.

„Хочу лісової суниці. Принеси мені жменю. І щоб без суниці додому не верталася!“

Цього разу біля вогнища головувати взявся Червень, тож Маруся змогла принести додому цілу жменю суниць.

Голена розлютилася і послала Марусю за червоними яблуками.

І знову місяці допомогли Марусі, бо головував Вересень.

Голена не могла повірити власним очам, коли побачила яблука, і разом з мачухою вирушила на пошуки скарбів для себе.

Але вона була зла й ледача, не вміла просити й дякувати, і місяці їй не допомогли, і Голена з мачухою замерзли в лісі до смерті і додому так і не повернулися.

Byla jednou jedna macecha, která žila se svou vlastní dcerou Holenou a nevlastní dcerou Maruškou.

Zatímco Holena nedělala nic, jen odpočívala a zdobila se, Maruška se starala o dům i o zvířata.

Jednoho zimního dne zavolala macecha Marušku a dala jí podivný úkol:

„Holena si chce přivonět k fialkám. Přines jí jich kytičku. A to ti povídám, bez fialek se domů nevracej!“

Maruška se vydala k louce, kde na jaře fialky obvykle kvetou.

Ale že byla zima a všude kolem ležel sníh, tušila Maruška, že se domů už nevrátí.

Byla celá unavená a promrzlá, když tu náhle uviděla velký oheň.

Došla až k němu, aby se zahřála.

Kolem ohniště sedělo dvanáct mužů, dvanáct měsíců.

Na nejvyšší židli seděl Leden.

Zeptal se Marušky, co v lese hledá.

Když mu vše pověděla, předal Leden vládu Březnu - a na chvilku přišlo jaro.

Fialky rozkvetly, Maruška si je natrhala, poděkovala a s kytičkou utíkala domů.

Holena se divila, odkud Maruška přinesla fialky, ale hned vymyslela nový úkol.

„Chci si dát lesní jahody. Přines mi jich hrst. A to ti povídám, bez jahod se domů nevracej!“

Tentokrát se u ohniště vlády ujal Červen, a Maruška tak mohla přinést domů plnou hrst jahod.

Holena se rozzuřila a poslala Marušku pro červená jablka.

A znovu měsícové Marušce pomohli, když se vlády ujal Září.

Holena nemohla uvěřit vlastním očím, když jablka viděla, a spolu s macechou se vydala najít si své vlastní poklady.

Ale že byla zlá a líná, že neuměla poprosit ani poděkovat, měsícové jí nepomohli a Holena i s macechou v lese umrzly a domů se už nikdy nevrátily.