Жив був один тато, який жив з донькою Маренкою та сином Єнічком.

Жили вони в хатинці посеред лісу.

Татусь працював лісорубом, і діти часто ходили з ним до лісу, коли він працював.

Поки він рубав дерева, діти гралися в лісі і ласували лісовою суницею та чорницею.

Одного разу вони зайшли дуже далеко і не могли знайти дорогу додому.

Вони блукали лісом, кликали тата, плакали. Шукали, але знайти не змогли.

Коли стало поночі, Єнічек виліз на дерево і подивився на ліс.

Вдалині він побачив світло. - Мабуть, це наша хатинка! - закричав він Маренці.

Діти попрямували за світлом і невдовзі дійшли до хатинки.

Але це була не їхня хатинка. Ця хатинка була повністю зроблена із пряника.

Діти зраділи! Вони вже були голодні, тому обережно відламали від хатинки шматок пряника.

Раптом з тріском відчинилися двері. Діти злякалися.

З хатинки вийшла бабуся. Вона запросила дітей до хатинки, пригостила їх їжею та запропонувала ночівлю.

Але це не була добра бабуся, це була зла відьма.

Вона зачинила дітей у погріб, щоб відгодувати їх і потім з'їсти.

Дітям вдалося вибратися через вікно і втекти.

Вони бігли темним лісом, тікали і тікали, поки вистачало сил.

Раптом вони опинилися перед іншою хатинкою. І це була їхня хатинка!

З хатинки вибіг тато. Він обійняв обох дітей, і всі були раді, що вони знайшлися.

І відтоді вони ніколи не випускали один одного з очей.

Byl jednou jeden tatínek, který žil se svou dceruškou Mařenkou a synkem Jeníčkem.

Bydleli v chaloupce uprostřed lesa.

Tatínek pracoval jako dřevorubec a děti s ním často chodily do lesa, když tatínek pracoval.

Zatímco kácel stromy, děti si v lese hrály a mlsaly lesní jahody a borůvky.

Jednoho dne se zatoulaly příliš daleko a nemohly najít cestu domů.

Bloudily lesem, volaly tatínka, plakaly. Hledaly, ale najít nemohly.

Když padla tma, vylezl Jeníček na strom a rozhlédl se po lese.

V dálce uviděl světýlko. „To musí být naše chaloupka!“ zavolal na Mařenku.

Děti se vydaly za světlem a opravdu zakrátko došly k chaloupce.

Nebyla to však jejich chaloupka. Tahle byla celá z perníku.

Děti se zaradovaly! Měly už hlad, a tak si opatrně vzaly z chaloupky kousek perníku.

Najednou se s prásknutím otevřely dveře. Děti se vylekaly.

Z chaloupky se vyšourala babička. Pozvala děti do chaloupky, nabídla jim jídlo a přespání.

Nebyla to ale hodná babička, byla to zlá čarodějnice.

Děti zavřela do komory, aby si je tam vykrmila a mohla je pak sníst.

Dětem se podařilo prolézt okénkem a utéct.

Běžely temným lesem, utíkaly a utíkaly, co jim síly stačily.

Najednou se ocitly před jinou chaloupkou. A byla to jejich chaloupka!

Z chaloupky vyběhl tatínek. Objal obě děti a všichni byli rádi, že se zase našli.

A už se nikdy nespustili z očí.