На одній фермі жила мама-свинка з трьома поросятами.

Старше порося було старанним і завжди допомагало мамі, а двоє інших були ледачими й ніколи нічого не робили так, як треба.

Коли поросята підросли, вони пішли у світ.

Але перед цим мама їм нагадала, що слід остерігатися злого вовка.

Поросята бродили по полонинах, лісах і полях, граючись і пустуючи. Минули весна та літо, настала холодна й дощова осінь.

Тож поросята вирішили побудувати хатинки.

Усі троє знайшли місце на одному пасовищі неподалік одне від одного. Вони приготували пилку, молоток, цвяхи, дошки, відро, сокиру, лопату, рулетку та інші інструменти й почали будувати.

Перше поросятко було ледачим й не хотіло носити деревину та каміння, щоб побудувати будиночок, тому швидко збудувало солом’яну хатинку.

І друге порося не захотіло носити каміння та цеглу, тому побудувало собі хатинку з дерева.

Третє  порося було більш охочим до будівництва. Воно наносило цегли й почало завзято будувати. Порося знало, що цегляна хатинка найбільш надійна.

Двоє його братів насміхалися над ним: „Якби ти будував, як ми, то хатинка вже давно була б готова!“

Не минуло багато часу, як на галявині з’явився голодний і злий вовк. Поросята злякалися й поховалися по своїх хатинках.

Вовк прийшов до солом’яної хатинки й покликав порося. Коли воно не вийшло, він набрав повітря й дмухнув на хатинку. Уся солома розлетілась, а хатинки як і не було.

На щастя, перше порося встигло сховатися в дерев’яній хатинці свого брата.

Вовк прийшов до дерев’яної хатинки. „Не бійтеся, поросята, виходьте, будемо гратися“, – покликав він.

Коли поросята не відповіли, він набрав повітря, дмухнув, але нічого не сталося. Дерево було важче за солому. Тоді вовк набрав ще повітря, дмухнув, і хатинка розвалилася.

Переляканим поросятам вдалося втекти до цегляного будиночку.

Вовк побіг до третьої хатинки й почав дути. Він дув-дув, дув-дув, а хатинка ні з місця.

Двоє поросят злякалися, але третє заспокоїло їх: „Не бійтеся, мій дім міцний, вовк сюди не потрапить!“

Вовк на мить замислився, потім розігнався та налетів на хатинку з усією силою. Але вона й не похитнулась. Вовк не здавався. Він виліз на дах і спробував спуститися по димарЮ.

Порося швиденько розпалило піч. Вовк заліз у димар, обпалив хвоста, а дим почав виїдати йому очі. Вовчисько злякався, впав з даху та втік.

Тож третє порося виявилось розумнішим за вовка. Вовчисько з того часу більше не з’являвся на пасовищі.

Поросята жили разом у цегляній хатинці. Перші два порося більше не лінувалися й робили все так, як слід.

Na jednom statku žila prasečí maminka se svými třemi malými prasátky.

Jedno mamince vždy pomáhalo a bylo pečlivé, ale další dvě byla líná a nikdy neudělala nic pořádně.

Když prasátka vyrostla, vydala se do světa.

Než odešla, maminka jim připomínala, že si musí dát dobrý pozor na zlého vlka.

Prasátka se toulala po loukách, lesích a mezi poli, hrála si a dováděla. Uběhlo jaro, léto a začal chladný a deštivý podzim.

Proto se prasátka rozhodla, že si postaví domečky.

Všechna tři prasátka si našla místo na jedné pasece nedaleko od sebe. Připravila si pilu, kladivo, hřebíky, prkna, kbelík, sekeru, lopatu, metr a další nářadí a začala stavět.

První prasátko bylo líné a nechtělo se mu tahat dřevo a kameny na stavbu domečku, proto si rychle postavilo domeček ze slámy.

Ani druhému prasátku se nechtělo tahat s kameny a cihlami, tak si postavilo domeček ze dřeva.

Třetímu prasátku dala stavba nejvíce práce. Nanosilo si cihly a pustilo se s chutí do stavění. Vědělo, že cihlový domeček je nejbezpečnější.

Jeho dva bratři se mu posmívali: „Kdybys stavěl jako my, domeček by byl dávno hotový!“

Netrvalo dlouho a na pasece se toulal hladový zlý vlk. Prasátka se polekala a schovala se do svých domečků

Vlk přišel k domečku ze slámy a volal na prasátko. Protože nevyšlo ven, nadechl se a foukl do domečku. Všechna sláma odletěla a domeček byl pryč.

Naštěstí se první prasátko stačilo schovat v dřevěném domečku svého brášky.

Vlk přišel k domečku ze dřeva. „Nebojte se, prasátka, pojďte ven, budeme si hrát!“

Když se prasátka neozývala, nadechl se, foukl, ale nic se nestalo. Dřevo bylo těžší než sláma. Tak se vlk více nadechl, foukl a domeček se rozsypal.

Vystrašená prasátka stihla utéct do domečku z cihel.

Vlk přiběhl k domečku třetího prasátka a začal foukat. Foukal ze všech sil. Domeček se mu však rozbít nepodařilo.

Dvě prasátka se bála, ale třetí je utěšovalo: „Nebojte se, můj domeček je pevný, sem se vlk nedostane!“

Vlk chvíli přemýšlel, potom se rozběhl a do domečku silou narazil. Ten se ale ani nepohl. Vlk to nechtěl vzdát. Vylezl na střechu a chtěl se dolů spustit komínem.

Prasátko rychle zatopilo v kamnech. Když vlk vlezl do komína spálil si ocas o oheň a měl plné oči kouře. Lekl se, spadl ze střechy a utíkal pryč.

Tak vyzrálo třetí prasátko na vlka. Ten se od té doby už nikdy na pasece neukázal.

Všichni žili společně v domečku z cihel a první dvě prasátka už nebyla ani trochu líná a vše dělala tak, jak se má.